ІНДИВІДУАЛЬНІ ТРУДОВІ СПОРИ
( Глава XV в редакції Закону N 2134-12 від 18.02.92 )
Стаття 221. Органи, які розглядають трудові спори
Трудові спори розглядаються:
1) комісіями по трудових спорах;
2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.
Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між
працівником і власником або уповноваженим ним органом,
застосовується незалежно від форми трудового договору.
Установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори
про дострокове звільнення від виборної платної посади членів
громадських та інших об'єднань громадян за рішенням
органів, що їх обрали.
(
Стаття 221 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4617-10 від
24.01.83; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 2134-12 від
18.02.92, N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )
Стаття 222. Порядок розгляду трудових спорів деяких
категорій працівників
Особливості розгляду трудових спорів суддів,
прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних,
наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини,
встановлюється законодавством.
( Стаття 222 із змінами, внесеними
згідно з Указами ПВР N 3866-08 від 05.06.75, N 4617-10 від
24.01.83; Законом N 2134-12 від 18.02.92 )
Стаття 223. Організація комісій по трудових спорах
Комісія
по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією)
трудового колективу підприємства, установи, організації з числом
працюючих не менш як 15 чоловік.
Порядок обрання,
чисельність, склад і строк повноважень комісії визначаються
загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства,
установи, організації. При цьому кількість
робітників у складі комісії по трудових спорах підприємства повинна бути не менше половини її складу.
Комісія по трудових спорах обирає із свого складу голову, його заступників і секретаря комісії.
За рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу
підприємства, установи, організації можуть бути створені комісії по
трудових спорах у цехах та інших аналогічних підрозділах. Ці
комісії обираються колективами підрозділів і діють на тих же
підставах, що й комісії по трудових спорах підприємств, установ,
організацій.
У комісіях по трудових спорах підрозділів можуть розглядатись трудові спори в межах повноважень цих підрозділів.
Організаційно-технічне забезпечення комісії по трудових спорах
(надання обладнаного приміщення, друкарської та іншої техніки,
необхідної літератури, організація діловодства, облік та зберігання
заяв працівників і справ, підготовка та видача копій рішень і т.
ін.) здійснюється власником або уповноваженим ним органом.
Комісія по трудових спорах підприємства, установи, організації має печатку встановленого зразка.
(
Стаття 223 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 3866-08 від
05.06.75, N 4617-10 від 24.01.83; Законом N 2134-12 від 18.02.92
)
Стаття 224. Компетенція комісії по трудових спорах
Комісія
по трудових спорах є обов'язковим первинним органом по розгляду
трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах,
організаціях, за винятком спорів, зазначених у статтях
222, 232 цього Кодексу.
Трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах,
якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації,
що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності
при безпосередніх переговорах з власником або
уповноваженим ним органом.
( Стаття 224 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2134-12 від 18.02.92 )
Стаття 225. Строки звернення до комісії по трудових спорах
та порядок прийняття заяв працівника
Працівник
може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк
з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про
порушення свого права, а у спорах про виплату
належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком.
У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити.
Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації.
(
Стаття 225 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 3866-08 від
05.06.75, N 4617-10 від 24.01.83; Законами N 2134-12 від 18.02.92,
N 2620-III ( 2620-14 ) від 11.07.2001 )
Стаття 226. Порядок і строки розгляду трудового спору
в комісії по трудових спорах
Комісія
по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спір у
десятиденний строк з дня подання заяви. Спори повинні розглядатися
у присутності працівника, який подав заяву, представників
власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору за
відсутності працівника допускається лише за його письмовою
заявою. За бажанням працівника при розгляді спору від його імені
може виступати представник профспілкового органу або за вибором
працівника інша особа, в тому числі адвокат.
У разі
нез'явлення працівника або його представника на засідання
комісії розгляд заяви відкладається до наступного засідання. При
повторному нез'явленні працівника без поважних
причин комісія
може винести рішення про зняття цієї заяви з розгляду, що не
позбавляє працівника права подати заяву знову в межах тримісячного
строку з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про
порушення свого права.
Комісія по трудових спорах має право
викликати на засідання свідків, доручати спеціалістам
проведення технічних, бухгалтерських та інших перевірок,
вимагати від власника або уповноваженого ним органу необхідні
розрахунки та документи.
Засідання комісії по трудових спорах
вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин
обраних до її складу членів.
Працівник і власник або
уповноважений ним орган мають право заявити мотивований відвід
будь-якому члену комісії. Питання про відвід вирішується більшістю
голосів членів комісії, присутніх на засіданні. Член комісії, якому
заявлено відвід, не бере участі у вирішенні питання про відвід.
На засіданні комісії ведеться протокол, який підписується головою або його заступником і секретарем.
( Стаття 226 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4617-10 від 24.01.83; Законом N 2134-12 від 18.02.92 )
Стаття 227. Порядок прийняття рішень комісією по
трудових спорах
Комісія по трудових спорах приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні.
У рішенні зазначаються: повне найменування підприємства,
установи, організації, прізвище, ім'я та по батькові працівника,
який звернувся до комісії, або його представника, дата звернення до
комісії і дата розгляду спору, суть спору, прізвища членів
комісії, власника або представників уповноваженого ним органу,
результати голосування і мотивоване рішення комісії.
Копії рішення комісії у триденний строк вручаються працівникові, власникові або уповноваженому ним органу.
( Стаття 227 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4617-10 від 24.01.83; Законом N 2134-12 від 18.02.92 )
Стаття 228. Оскарження рішення комісії по трудових спорах
У разі
незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи
власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду
в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання
комісії чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою
відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд
може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі коли
пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і
залишається в силі рішення комісії по трудових спорах.
(
Стаття 228 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 3866-08 від
05.06.75, N 4617-10 від 24.01.83; Законом N 2134-12 від 18.02.92 )
Стаття 229. Строк виконання рішення комісії по
трудових спорах
Рішення
комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або
уповноваженим ним органом у триденний строк по закінченні десяти
днів, передбачених на його оскарження (стаття
228), за винятком випадків, передбачених частиною п'ятою статті 235 цього Кодексу.
( Стаття 229 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4617-10 від 24.01.83; Законом N 2134-12 від 18.02.92 )
Стаття 230. Порядок виконання рішення комісії по
трудових спорах
У разі
невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення
комісії по трудових спорах у встановлений строк (стаття 229)
працівникові комісією по трудових спорах підприємства,
установи, організації видається посвідчення, що має силу виконавчого листа.
У посвідченні вказуються найменування органу, який виніс рішення
щодо трудового спору, дати прийняття і видачі та номер рішення,
прізвище, ім'я, по батькові та адреса стягувача, найменування та
адреса боржника, номери його рахунків у банках, рішення по
суті спору, строк пред'явлення посвідчення до виконання.
Посвідчення засвідчується підписом голови або
заступника голови комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації та печаткою комісії по трудових спорах.
Посвідчення не видається, якщо працівник чи власник або
уповноважений ним орган звернувся у встановлений статтею 228
строк із заявою про вирішення трудового спору до районного,
районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
На підставі посвідчення, пред'явленого не пізніше
тримісячного строку до районного, міського (міста обласного
значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби,
державний виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у
примусовому порядку.
( Частину п'яту статті 230 виключено на підставі Закону N 2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000 )
( Стаття 230
із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 3866-08 від 05.06.75,
N 4617-10 від 24.01.83; Законами N 2134-12 від 18.02.92, N
2056-III ( 2056-14 ) від 19.10.2000, N 762-IV ( 762-15 ) від
15.05.2003 )
Стаття 231. Розгляд трудових спорів у районних, районних
у місті, міських чи міськрайонних судах
У районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами:
1) працівника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не
згодні з рішенням комісії по трудових спорах підприємства, установи,
організації (підрозділу);
2) прокурора, якщо він вважає, що рішення комісії по трудових спорах суперечить чинному законодавству.
(
Стаття 231 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 3866-08 від
05.06.75, N 4617-10 від 24.01.83; Законами N 871-12 від
20.03.91, N 2134-12 від 18.02.92, N 762-IV ( 762-15 ) від
15.05.2003 )
Стаття 232. Трудові спори, що підлягають безпосередньому
розглядові у районних, районних у місті,
міських чи міськрайонних судах
Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами:
1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;
2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав
припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини
звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання
нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу;
3) керівника підприємства, установи, організації (філіалу,
представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу),
його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи,
організації,
його заступників, а також службових осіб, митних органів,
державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні
звання, і службових осіб державної
контрольно-ревізійної
служби та органів державного контролю за цінами; керівних
працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади
державними органами, органами місцевого та
регіонального
самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими
об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання
причини звільнення, переведення на іншу роботу,
оплати за
час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень, за
винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і
статті 222 цього Кодексу;
4) власника або уповноваженого ним
органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди,
заподіяної підприємству, установі, організації;
5)
працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке
відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено
власником або уповноваженим ним органом і виборним
органом
первинної профспілкової організації (профспілковим
представником) підприємства, установи, організації (підрозділу) в
межах наданих їм прав.
Безпосередньо в районних, районних
у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються також
спори про відмову у прийнятті на роботу:
1) працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;
2) молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад
і в установленому порядку направлені на роботу на дане
підприємство, в установу, організацію;
3) вагітних жінок,
жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а
одиноких матерів - при наявності дитини віком до чотирнадцяти років;
4) виборних працівників після закінчення строку повноважень;
5) працівників, яким надано право поворотного прийняття на
роботу;
6) інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган
відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий
договір.
( Стаття 232 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N
1616-09 від 24.12.76, N 6237-10 від 21.12.83; Законами N 2134-12
від 18.02.92, N 3632-12 від 15.12.93, N 6/95-ВР від 19.01.95, N 762-IV
( 762-15 ) від 15.05.2003, N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003 )
Стаття 233. Строки звернення до районного, районного у місті,
міського чи міськрайонного суду за вирішенням
трудових спорів
Працівник
може звернутися з заявою про вирішення трудового спору
безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи
міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або
повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про
звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про
звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі
порушення законодавства про оплату праці працівник має право
звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної
плати без обмеження будь-яким строком.
Для звернення власника
або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з
працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі,
організації, встановлюється строк в один
рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Встановлений частиною третьою цієї статті строк
застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу або
прокурора.
( Стаття 233 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР
N 4617-10 від 24.01.83, N 6237-10 від 21.12.83, N 5938-11 від
27.05.88;
Законами N 871-12 від 20.03.91, N 2134-12 від 18.02.92, N
2620-III ( 2620-14 ) від 11.07.2001, N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003
)
Стаття 234. Поновлення судом строків, пропущених з
поважних причин
У разі
пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233
цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд
може поновити ці строки.
( Стаття 234 із змінами, внесеними згідно
з Указами ПВР N 3866-08 від 05.06.75, N 5938-11 від 27.05.88, Законом
N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )
Стаття 235. Поновлення на роботі та зміна формулювання
причин звільнення
У разі
звільнення без законної підстави або незаконного переведення на
іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі
органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який
розглядає
трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові
середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в
заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за
один рік. Якщо заява про поновлення на роботі
розглядається
більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає
трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку
за весь час вимушеного прогулу.
У разі визнання формулювання
причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному
законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення
працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір,
зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину
звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного
законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій
книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який
розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату
йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на
умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
У разі
затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого
ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь
час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі
незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника,
прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному
виконанню.
( Стаття 235 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР
N 3866-08 від 05.06.75; Законами N 871-12 від 20.03.91, N
2134-12 від 18.02.92 )
Стаття 236. Оплата вимушеного прогулу при затримці
виконання рішення про поновлення на роботі
працівника
У разі
затримки власником або уповноваженим ним органом виконання
рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на
роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу
працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього
заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
( Стаття 236 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2134-12 від 18.02.92 )
Стаття 237. Покладення матеріальної відповідальності на
службову особу, винну в незаконному звільненні
або переведенні працівника
Суд
покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні
або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду,
заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою
працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання
нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо
звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо
власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення
суду про поновлення на роботі.
( Стаття 237 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2134-12 від 18.02.92 )
Стаття 237-1. Відшкодування власником або уповноваженим ним
органом моральної шкоди
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної
шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав
призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих
зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації
свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
( Кодекс доповнено статтею 237-1 згідно із Законом N 1356-XIV ( 1356-14 ) від 24.12.99 )
Стаття 238. Задоволення грошових вимог
При
розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог
про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного
прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної
роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір,
має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
(
Стаття 238 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1616-09 від
24.12.76; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 2134-12 від 18.02.92
)
( Статтю 238-1 виключено на підставі Закону N 2134-12
від 18.02.92 )
Стаття 239. Обмеження повороту виконання рішень по
трудових спорах
У разі
скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної
плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин,
поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване
рішення грунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих
відомостях або поданих ним підроблених документах.
З цих же
підстав допускається стягнення з працівників сум, виплачених їм
відповідно до раніше прийнятого рішення комісії по трудових спорах при
повторному розгляді спору.
( Стаття 239 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4617-10 від 24.01.83; Законом N 2134-12 від 18.02.92 )
( Статтю 240 виключено на підставі Закону N 871-12
від 20.03.91 )
Стаття 240-1. Прийняття рішень органом, що розглядає трудові
спори, у разі неможливості поновлення
працівника на роботі внаслідок припинення
діяльності підприємства, установи, організації
У разі,
коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням
встановленого порядку, але поновлення його на попередній
роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи,
організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує
ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти
майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а
у відповідних випадках - правонаступника), виплатити
працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.
Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника
таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу.
На такого працівника поширюються пільги і компенсації,
передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних
працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до
Закону України "Про зайнятість населення" ( 802-12).
( Кодекс доповнено статтею 240-1 згідно із Законом N 6/95-ВР від 19.01.95 )
( Статтю 241 виключено на підставі Закону N 871-12
від 20.03.91 )
Стаття 241-1. Обчислення строків, передбачених цим Кодексом
Строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.
Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.
Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число
останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного
місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то
строк закінчується в останній день цього місяця.
Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня.
Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня,
наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо
останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий
день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.
( Кодекс доповнено статтею 241-1 згідно із Законом N 6/95-ВР від
19.01.95 )
( Статтю 242 виключено на підставі Закону N 2134-12від 18.02.92 )
|
