Трудовий договір (1 частина) - Трудовий договір - КЗоТ - Каталог статей - ЗА!Работай

ТРУДОВИЙ ДОГОВІР

(1 частина)

Стаття 21. Трудовий договір

     Трудовий договір є угода між працівником   і   власником підприємства, установи,   організації   або   уповноваженим   ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу,   визначену   цією   угодою,   з   підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник   підприємства,
установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для   виконання   роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
     Працівник   має   право   реалізувати   свої   здібності   до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях,   якщо   інше   не    передбачене    законодавством,колективним договором або угодою сторін.
     Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення   і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
( Стаття 21 із змінами, внесеними згідно із Законами N 871-12 від 20.03.91, N 263/95-ВР від 05.07.95, N 1356-XIV ( 1356-14 ) від 24.12.99 )
( Офіційне тлумачення частини третьої статті 21 див. в Рішенні Конституційного Суду N 12-рп/98 ( v012p710-98 ) від 09.07.98 )

Стаття 22. Гарантії при укладенні, зміні та припиненні
трудового договору

     Забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на роботу.
     Відповідно до Конституції України ( 888-09 ) будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.
     Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватись законодавством України.
( Стаття 22 із змінами, внесеними згідно із Законами N 871-12 від 20.03.91, N 6/95-ВР від 19.01.95 )

Стаття 23. Строки трудового договору

     Трудовий договір може бути:
     1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
     2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
     3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
     Строковий трудовий договір укладається у випадках,   коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та   в   інших   випадках, передбачених законодавчими актами.
( Стаття 23 із змінами, внесеними згідно із Законами N 871-12 від 20.03.91, N 6/95-ВР від 19.01.95 )

Стаття 24. Укладення трудового договору

     Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
Додержання письмової форми є обов'язковим:
     1) при організованому наборі працівників;
     2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
     3) при укладенні контракту;
     4) у випадках, коли працівник   наполягає   на   укладенні трудового договору у письмовій формі;
     5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
     6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
     7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
     При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, -   також документ   про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
     Укладення трудового   договору   оформляється   наказом    чи розпорядженням   власника   або   уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
     Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження   не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
     Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства,   установи,   організації   за    погодженням    між керівниками підприємств, установ, організацій, не може   бути відмовлено в укладенні трудового договору.
     Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.
( Стаття 24 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 7543-11 від 19.05.89; Законами N 3694-12 від 15.12.93, N 374/97-ВР від 19.06.97, N 1356-XIV ( 1356-14 ) від 24.12.99 )

Стаття 24-1. Реєстрація трудового договору

У разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством
праці та соціальної політики України.
( Кодекс доповнено статтею 24-1 згідно із Законом N 1356-XIV ( 1356-14 ) від 24.12.99 )

Стаття 25. Заборона вимагати при укладенні трудового договору
деякі відомості та документи

При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, прописку та документи, подання яких не передбачено законодавством.
( Стаття 25 із змінами, внесеними згідно із Законами N 871-12 від 20.03.91, N 374/97-ВР від 19.06.97 )

Стаття 25-1. Обмеження спільної роботи родичів на
підприємстві, в установі, організації

Власник вправі запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв'язку з виконанням трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.
На підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності порядок запровадження таких обмежень встановлюється законодавством.
( Кодекс доповнено статтею 25-1 згідно із Законом N 6/95-ВР від 19.01.95 )

Стаття 26. Випробування при прийнятті на роботу

     При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.
     В період     випробування    на    працівників    поширюється законодавство про працю.
     Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які не досягли вісімнадцяти років; молодих робітників після закінчення   професійних   навчально-виховних   закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;   інвалідів,   направлених   на   роботу   відповідно   до рекомендації   медико-соціальної   експертизи.   Випробування   не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено
законодавством.
( Стаття 26 із змінами, внесеними згідно із Законами N 871-12 від 20.03.91, N 6/95-ВР від 19.01.95 )

Стаття 27. Строк випробування при прийнятті на роботу

     Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців.
     Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.
     Якщо працівник в період випробування був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній.
( Стаття 27 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11 від 27.05.88; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 263/95-ВР від 05.07.95, N 1096-IV ( 1096-15 ) від 10.07.2003 )

Стаття 28. Результати випробування при прийнятті на роботу

Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.
Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому
для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.
( Стаття 28 із змінами, внесеними згідно із Законом N 871-12 від 20.03.91 )

Стаття 29. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника і визначити
йому робоче місце

     До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:
     1) роз'яснити   працівникові   його   права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно   до   чинного   законодавства   і колективного договору;
     2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
     3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;
     4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
( Стаття 29 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11 від 27.05.88; Законом N 3694-12 від 15.12.93 )

Стаття 30. Обов'язок працівника особисто виконувати доручену йому роботу

Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.
( Стаття 30 із змінами, внесеними згідно із Законом N 871-12 від 20.03.91 )

Стаття 31. Заборона вимагати виконання роботи, не обумовленої трудовим договором

Власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.
( Стаття 31 із змінами, внесеними згідно із Законом N 871-12 від 20.03.91 )

Стаття 32. Переведення на іншу роботу.
Зміна істотних умов праці

     Переведення на іншу роботу на тому ж   підприємстві,   в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у
статті   33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
     Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі,організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у   межах   спеціальності,   кваліфікації   чи   посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.
     У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
    Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього
Кодексу.
( Стаття 32 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11 від   27.05.88;   Законами N 871-12 від 20.03.91, N 1356-XIV ( 1356-14 ) від 24.12.99 )

Стаття 33. Тимчасове переведення працівника на іншу роботу,
не обумовлену трудовим договором

     Тимчасове переведення   працівника   на   іншу   роботу,   не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою.
     Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для   відвернення   або ліквідації   наслідків   стихійного   лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.
     У випадках,   зазначених   у   частині другій цієї статті, забороняється тимчасове переведення на іншу роботу вагітних жінок, жінок, які мають дитину-інваліда або дитину віком до шести років, а також осіб віком до вісімнадцяти років без їх згоди.
( Стаття 33 із змінами, внесеними згідно із Законом N 871-12 від 20.03.91; в редакції Закону N 1356-XIV ( 1356-14 ) від 24.12.99 )

Стаття 34. Тимчасове переведення на іншу роботу
в разі простою

Простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
( Стаття 34 із змінами, внесеними згідно із Законом N 871-12 від 20.03.91; в редакції Закону N 1356-XIV ( 1356-14 ) від 24.12.99 )

( Статтю 35 виключено на підставі Закону N 1356-XIV
( 1356-14 ) від 24.12.99 )